Я жив у Херсоні. У перший день війни мені зателефонувала мама з Чорнобаївки і сказала, що їх бомблять. Мама жила біля аеродрому. Бачила на власні очі бойові дії. Після окупації Херсона мені важко було знайти ліки для доньки. Я ходив містом і дізнавався, де працюють аптеки. Медикаментів не було. Також важко було знайти їжу. У магазинах було мало товару. Курей привозили з птахофабрики з Чорнобаївки. Я хвилювався за сім'ю, щоб у них усе було і ніхто не постраждав. 

На машині я вивіз сім'ю, коли дізнався маршрут. Виїжджали через Запорізьку область. Довго стояли на пунктах пропуску, дорога тривала понад дванадцять годин. 

Мені довелося розлучитися з сім'єю і покинути рідний дім. Це для мене було найскладнішим. Я зараз живу і працюю в Одесі. Чекаю возз'єднання родини.