Мені 61 рік. Живу одна, сестри допомагають. У нас поки не бомблять, поки що - тихо, спокійно. Війна – це взагалі дуже важко. Я стараюсь не дивитися новини - на душі шкребе, коли показують людей, які залишились без нічого. Це дуже важко.

Пенсія маленька, я на інвалідності. Допомагають виплати ВПО і продуктові набори. 

Мої сестри живуть у місті - вони постійно ховаються, або біля дверей стоять, коли бомблять. Вони мені багато чого не кажуть, щоб я не переживала.

Мене приємно вражає, що наші бійці виганяють окупантів з нашої землі.