Мені 39 років. У мене є чоловік і четверо дітей. Ми жили в місті Охтирка Сумської області. Четвертого березня виїхали в Полтаву, бо я була на сьомому місяці вагітності, а в Охтирці йшли бойові дії.

Чоловік не міг одразу поїхати, а я не могла сісти за кермо. Мене вивіз старший син, незважаючи на те що в нього не було прав. До Полтави їхали п’ять годин, бо був великий потік автомобілів.

В Охтирці нам не вистачало ліків. Дякую людям, які передавали їх з Полтави.

Сподіваюсь, що війна закінчиться якнайшвидше. Своє майбутнє бачу тільки у рідній Охтирці. Дуже хочу, щоб місто процвітало, а у моїх дітей було хороше майбутнє.