Я жила нормальним життям, а потім сталась війна. Не відразу зрозуміла, що відбувається. Не могла повірити у війну в наш час. Найбільше мене шокувало, коли Добропілля почали бомбити. Це дуже страшно, бо руйнували вулиці та гинули люди. Я евакуювалась, але потім повернулась. Поки ситуація більш-менш спокійна, залишаюсь вдома. У мене немає роботи. Виживати дуже складно. Намагаюсь морально сама себе підтримувати. Спілкуюсь з колегами та намагаюсь вірити у краще. Сподіваюсь, що дуже скоро ми зможемо жити спокійним життям. Мій брат захищає країну. Чекаю на його повернення.