Я бачила, як наступають російські війська. У Маріуполі почалось справжнє пекло. Обстріли були дуже сильними. Я бачила, як горять домівки. Рятівників не було, тож ніхто не гасив пожежі. 

Я з сусідами готувала їжу біля під’їзду. Часто забігали у будинок, бо росіяни цілодобово бомбили місто. 

Мені довелось пройти фільтрацію. Росіяни не вважали українців за людей, морально знущались. Я поїхала до мами у село, де був колодязь. Коли відійшла від шоку, поїхала далі. 

Через окуповану територію я виїхала до Європи, а звідти – до України. Зараз живу в Кам’янському. Чекаю закінчення війни. Хочу, щоб Україна була вільною.