Іван Миколайович потрапив у полон до російських військових. Вони знущалися над ним понад тиждень. Потім відпустили, але попередили, що знову прийдуть по нього, якщо він комусь розповість, як його катували.
Я пенсіонер. Жив у місті Дніпрорудне Запорізької області. Виїхав з дружиною у Жовті Води. Мама залишилася в окупації. Я підтримую з нею зв’язок.
За гасло «Слава Україні!» я потрапив у полон до окупантів. По мене прийшли 27 травня. Тримали у підвалі телевізійної вежі. Окрім мене, там було ще шестеро полонених. З нас знущалися: били струмом, обстрілювали з травматичного пістолета.
У мне влучили дванадцять разів. Я точно знаю, бо стільки гумових куль дістала з мене дружина. Якщо з травматичного пістолета стріляти впритул, як це робили вони, гума залишається в тілі.
Найстаршому з полонених було шістдесят років. Над ним знущалися так само, як і над молодшими. Їх не цікавив вік - лише те, чи підтримуємо ми росію. Якщо ні, то намагалися зробити так, щоб ми змінили свої погляди. Я був у полоні одинадцять днів. Окупанти попередили: якщо розповім комусь про те, що зі мною сталося, знову прийдуть по мене.
Дружина тиждень шукала мене. У міліції їй сказали, що я в комендатурі, а там – що в міліції. Коли все ж таки знайшла, приносила їжу, але не все з того, що вона передавала, доходило до мене.
Росіяни сказали, що мені не вдасться виїхати. Проте через деякий час забули про мене. І ми з дружиною поїхали спочатку до знайомої в Запоріжжя, а потім, коли біля її будинку стався вибух, виїхали на захід України. Там трішки пожили. Згодом знайшли квартиру в Жовтих Водах й переїхали туди.
З нашої квартири в Дніпрорудному я вивіз майже все. Там залишилися тільки ліжка, пральна машина й холодильник.
Найбільше мене шокувало те, що російська армія прийшла знищувати нас. Коли я був у полоні, окупанти так і сказали: «Ви, українці, – сміття. Цю землю потрібно звільнити від вас, тому ми будемо вас вбивати».
А ще мене шокують люди, які підтримують «руський мір». Дуже багато знайомих перейшли на бік загарбників. Я не знаю, як після звільнення територій жити зі зрадниками.
Я навчався в російськомовній школі, все життя розмовляв російською. Але після приходу росіян на нашу землю принципово перейшов на українську.