Наша родина залишилася без житла - воно повністю зруйноване. Мій син, якому 15 років, і донька, якій 12, пережили великий стрес. Зараз вони навчаються онлайн.

У Запоріжжі небезпечно, ми дуже часто змушені ходити в укриття й майже не виходимо на вулицю. Переїхати в безпечніше місце не маємо змоги, бо в інших містах дуже висока орендна плата. Майже всі наші речі залишилися вдома під завалами.

Зараз кожен день страшніший за попередній, бо обстріли в місті стають дедалі частішими й сильнішими. Уночі майже немає спокою, і я, і діти постійно стурбовані через небезпеку. Але найстрашніше для нас було подолати дорогу з Оріхова до Запоріжжя, а тепер жити тут під постійними обстрілами.

Мої діти мають свої захоплення: вокал і плавання. Але зараз у них сильний стан невпевненості й страху перед тим, що буде далі.

Мій син Богдан сором’язливий, а донька дуже чутлива.