У перший день війни я була вдома і боялась навіть поворушитися. Сиділа перелякана в темряві. Найскладнішим моментом була втрата зв’язку з сім’єю. Майже 15 діб я не знала, чи живі вони. А самий великий шок у мене викликав Драмтеатр, точніше - події, що там відбулися.

Я годинами плакала і ніяк не могла заспокоїтися.

Їжі було обмаль, але і їсти не хотілося на фоні всього того, що було.

Моя сестра зараз в Італії. Дуже чекаю, коли вона повернеться. Але її місто окуповане. А мене прихистили зовсім незнайомі люди. Роботу я втратила. Як далі жити – визначитися не можу.