Бордей Вікторія, 10 клас
Дівичківський ліцей Дівичківської сільської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Демчук Тетяна Іванівна

Війна. Моя Історія

Всім Привіт! Мене звати Вікторія, я б хотіла розповісти свою невелику історію про жахливий ранок, коли у моє життя увірвалася війна. Ще у вечері двадцять третього лютого всі українці і гадки не мали, що буде на наступний день. Ми всі, як завжди, будували плани, думали куди поїдемо або підемо.

Ось і настав цей жахливий ранок! ,,ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТЕ ЛЮТОГО, ДВІ ТИСЯЧІ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ РІК, ПʼЯТА РАНКУʼʼ. Цю дату ми запамʼятаємо назавжди. Початок повномаштабної військової агресії росії в Україні. Мій ранок розпочався, звісно, не дуже добре. Я спала і нічого не підозрювала. Підійшов до мене тато і сказав: ,, Доню, найголовініше –слухайся маму!ʼʼ. Я нічого не зрозуміла, лягла далі спати. Так як тато в мене військовий, його по тривозі викликали на роботу. Через кілька хвилин підходить мама і каже:,, Віко, ти не йдеш сьогодні у школу!ʼʼ. Я теж нічого не зрозуміла, що відбувається. А потім вже, як взяла телефон у руки, зрозуміла, що почалась війна. Усвідомила я вже тоді, коли подивилась звернення нашого Президента Володимира Зеленського. Мені стало моторошно, недобре на душі. Мабуть, це найстрашніший ранок у моєму житті. Цей день для мене і моєї родини означав, що ми – незламний народ, мусимо витримати все – не зрадити нашу неньку Україну.

Чесно кажучи, життя моє і моєї родини під постійними загрозами, наше Мирне небо захмарене. Ми завжди у тривожному передчутті, тому що не знаємо, що може статися з нами у будь-яку хвилину. Все частіше рашисти завдають ударів нашій славній Київщині. Але ми знаємо, що нас оберігають наші Збройні Сили України. Ми дякуємо їм за кожну хвилинку нашого життя, за те, що ми навчаємось у ліцеї, можемо кудись поїхати або вийти погуляти, сходити у кафе, спати під тихим небом і в тепленьких, мʼяких ліжечках. Нашим Захисникам завжди буде приємно, якщо ми будемо їм теж завжди допомагати, наприклад, робити донатики, займатися волонтерством, передавати якісь смаколики.

Отже, я хочу сказати, що маю велику надію на те, що скоро це все закінчиться і, звісно, що за нами Перемога – це без сумнівів. Тому що ми хто? А ми – УКРАЇНЦІ, НЕЗЛАМНИЙ НАРОД, МИ – СИЛЬНІ, МИ – НЕПЕРЕМОЖНІ. СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!