На початку війни ми вдома були. Спочатку дивилися, як літають літаки, а вони кружляють, над Луганськом розвертаються – а ми на городі. Вони летять низько... А потім повідомили, що вони літали-літали, а потім бабахнули. Загалом, жах один.

Звісно, ми ховалися. Ми живемо у двоповерховому будинку, і на першому поверсі шукали безпечний куточок. Це, зазвичай, ванна кімната. У підвал не можна, тому що там може завалити – і не виберешся.

Боїмося усього досі. Ось машина їде, в яму схопилася - а нам здається, що це вибух.

Стільки людей померло через цю війну! Була в мене сусідка, молодша за мене, але вона хвора була зовсім. У підвал залізе, а звідти ніяк. Тяжко їй було, померла вона недавно.