Я у 2014 році з мамою жила, вона у 2016-му померла, тепер я живу сама. До 2019 року працювала.

Тоді, 2014-го, усе так несподівано було, влітку. Ми з мамою одразу й не зрозуміли, що відбувається. І не тільки ми з мамою, а й уся вулиця, усе селище. Рівно о дванадцятій ночі в нас так шарахнуло, що ми всі ледь не збожеволіли. Гуркіт стояв страшний, ми злякалися всі. А потім уже, коли зрозуміли, завжди були в стані готовності. Потім тут почали постійно стріляти.

Страшно було. І в підвалі ми сиділи. Найважче було у 2014-2016 роках, а зараз ніби трішки тихіше стало.