Після початку повномасштабного втручання діти стали більш напружені та нервові - як і всі українці, які зіткнулися з цим жахом. Весь період окупації став для нашої родини суцільним важким випробуванням, яке назавжди змінило наш емоційний стан і позбавило спокою.

Найстрашніші спогади закарбувалися в пам'яті назавжди. Це і перший день війни, коли ми раптово прокинулись від гучних вибухів, і початок березня, коли син і чоловік на вулиці розпалювали вогнище, щоб приготувати їжу. Саме в цей момент за парканом нашого комплексу проїжджала машина окупантів і зненацька почала стріляти по вікнам верхніх поверхів нашого ЖК. Цей дикий страх за життя найрідніших людей досі відгукується в серці при кожному гучному звуці.

Зараз ми намагаємося допомогти дітям впоратися з цією напругою та повернутися до нормального життя. Аня знаходить розраду в тихій творчості - вона дуже любить малювати та робити різні поробки своїми руками, що допомагає їй заспокоїтися. А Глєб полюбляє активні прогулянки з друзями на свіжому повітрі, де він може хоч на якийсь час відволіктися від важких думок, поспілкуватися з однолітками та відчути себе звичайною дитиною.