51-річна Марина загинула 3 квітня в Ізюмі від уламків російського касетного снаряду, який поцілив неподалік її дому. Там же загинула і рідна сестра Марини Ірина.

Чоловік Марини Олександр спочатку поховав жінок на подвір’ї біля будинку. Лише через місяць російські військові дозволили перепоховати загиблих на Гончарівському кладовищі.

Марина була творчою людиною. Ще зі школи гарно писала, вміла працювати зі словом.

«Частенько допомагала і мені. Завдяки їй мала гарні оцінки за творчі завдання у школі», – розповідає племінниця загиблої Марина.

Попри творчі задатки, Марина працювала продавчинею у продуктовому магазині. Щоліта любила відпочивати на морі у Кирилівці на Запоріжжі.

«Вона була комунікабельна, дружня, приємна. Уміла знаходити до всіх підхід. Легко заводила знайомства. Робота продавчині їй дуже подобалася, адже багато спілкувалася з людьми», – пригадує племінниця.

Марина тривалий час хворіла на рак, але змогла побороти недугу.

«Тітка мала надію, що буде щасливо жити ще багато років. Доглядатиме онуків. Бачитиме, як вони зростають», – сказала племінниця загиблої.

У Марини залишились чоловік, діти та внуки. Мама жінки через біль втрати обох доньок померла за чотири місяці після їхньої загибелі.

Історія з instagram каналу Victims of russia.