40-річна Юлія загинула в Ізюмі 3 червня.

Сусідка Юлії Оксана розповіла, що того дня жінка пішла по дрова – треба було обігріти холодну оселю та приготувати їжу. Вдома Юлію чекали хвора матір та син Максим. Утім поряд із жінкою впав ворожий снаряд. Від уламків вона загинула. Жінку поховали на стихійному кладовищі в Ізюмі під номером 373.

Юлія із чоловіком та сином жили на Веприцькому хуторі, що у південній частині міста. Жінка мала хворі ноги та інвалідність третьої групи. Попри це, багато працювала, доглядала за хворою матір'ю. У вільний час виготовляла прикраси з бісеру: сережки, чокери, гердани. Це було хобі, яким вона жила.

Юлія працювала в місцевому відділенні одного з супермаркетів. Колега Дарина пригадує, що жінка понад усе любила свого сина, була єдиною годувальницею в сім’ї.

«Юля ходила на всі дитячі заходи сина і підтримувала його з усіх сил. для Максима костюми, вчили разом віршики, – сказала колега загиблої. – Я працювала у нічну зміну, а вона виходила зранку. Завжди зустрічала мене з гарним настроєм та усмішкою. Питала: «Як ти, моє сонечко?» Юля була доброю, позитивною. Завжди привітною – незважаючи на важку та часто понаднормову роботу».

Чоловік Юлії Володимир зник безвісти ще до її загибелі. Після трагедії Максима та його бабусю доглядала сусідка Оксана. Згодом росіяни захотіли вивезти хлопчика в Росію.

«Я не дозволила так зробити з сиротою. Знайшла номери телефонів родичів і один з них погодився взяти до себе хлопчика», – розповіла Оксана.

Історія з instagram каналу Victims of russia.