Бризгун Єлизавета, ККТ-51 група, Херсонське вище професійне комерційне училище

Вчитель, що надихнув на написання — Нікіфорова Ірина Петрівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Раніше, ми лише зі сторінок підручника історії дізнавались про війну та її наслідки, а зараз вона прийшла у наш дім. Зимовий ранок двадцять четверте лютого 2022 року, сталась подія яка, сколихнула весь світ.

Прокинулась від маминого крику, у мене змішалось все в голові від страшного слова «почалась війна», паніка. Що робити? Як діяти? Дуже пам’ятаю цей ранок який напевно залишиться у всіх українців. Сталися перші вибухи, і це був тільки початок.

Вороги, які назвалися нашими братами, сьогодні вбивають наших людей, наших військових хлопців, називав це «визволенням українців». Розривається душа від кількості ранених, та загиблих дорослих та дітей. Машини швидкої допомоги мчаться по дорогам українських міст.

Ворог не жаліє ні малого, ні старого.. Він вбиває, катує, мародерствує, знищує все на своєму шляху. 

Він краде дітей, бере в полон наше населення вивозить в свою Росію. Така жорстокість не може бути віправдана ні чим.

Херсон - на даний момент перебував під владою окупантів, але ці люди не здаються до кінця. Мешканці гарного містечка виходять на головну площу, обмотані прапорами співаючи український гімн. Зупиняють голими руками ворожу техніку. Нажаль російські війська не дають дозвіл на завезення гуманітарної допомоги людям, які залишились без світла, води, тепла, без продуктів харчування, без потрібних ліків. Люди лишаються без житла , втрачають своїх рідних, ховаються в підвалах, бомбосховищах, голодують, вмирають від обезводнення. Багато поранених вбитих, які просто не встигають хоронити по-людськи, і просто змушені заривати у братських могилах просто у дворах, на городах.

Російські війська змушують мешканців брати їхні паспорта, щоб отримати допомогу.

По знищеним вулицям міста їде ворожа техніка. Щоденні обстріли, в містечку звучать вибухи. Це звірство! Ці люди, які ламають долі ще ненароджених людей, вагітних жінок, молодих хлопців, дітей, щасливих сімей та людей похилого віку, які просто хотіли тихо дожити свою старість у своїх домівках, на рідній землі.

В цей час, коли я пишу це, в мене звучить сигнал повітряної тривоги. Це означає, що ворог зараз буде бомбити наші міста. Це страшно. Але ми не здаємося, ми боремося скрізь, де хто може. Військові б'ють ворога на передовій, волонтери допомогають тим, хто потребує їжі, ліків, засобів гігієни, вивозять людей з окупованих міст. Прості люди допомогають як можуть: плетуть сітки, готують їжу нашим хлопцям, приймають біженців с найбільш горячих областей. Кожен бореться з ворогом, аби швидше його вигнали з нашої землі, щоб настав мир.

Від самого початку вторгнення, українські військові та цивільні проявили неймовірний героїзм.

Моя мати – одна з тих хто зараз допомагає військовим та мешканцям міста, працює в медичном закладі. Вона завжди перебуває в не безпечному місті, та вірить в перемогу. Ми, її сім'я, завжди підтримуємо її. Її приклад надихає нас боротися та вірити у свою країну.

Я – підростаюча громодянка України. І вже зараз починаю замислюватись над своєю роллю в цьому житті, на в майбутньому своеї країни. Моїм головним завданням на данний момент є гарно навчатися, стати кваліфакованим спеціалістом. Моя найбільша мрія, яку я хочу здійснити після закінчення цієї війни це поїхати в мальовничу Одессу та податись в волонтерство, допомогти дітям сиротам які остались без батьків у цей жахливий час.Сподіваюсь, що саме в цьому році це стане реальністю. Ми обов'язково все відбудуємо! Наша нація незламна, працьовита, дружня, сильна, щедра, співуча і ніхто її не здолає, бо в нас є сила.

Цю війну запам'ятають всі надовго, не буде прощення ворогу за скоєне їм. Люди ще довго будуть його проклинати за все те лихо що він приніс Україні. Я вірю, що скоро настане мир, ми переможемо зло, бо так завжди буває.

Україна – це держава, яку не побороти ніколи, тому що вона вистояла навіть в ті складні часи, коли не мала потужної зброї, не мала гідних країн-партнерів. Вона вистояла тому, що мала багатьох своїх пророків.

Я знаю, я вірю, що ми переможемо! Слава Україні! Героям слава!