Мені 63 роки, все життя пропрацювала вчителем, і тепер працюю в школі. 

Вранці 24 лютого 2022 року я прокинулася від вибухів. В цей день прилетіли ракети в наше місто Дніпро. Було незрозуміло. Як вчитель історії я знала, що можливий напад, але спочатку не повірила. Потім стало все зрозуміло і страшно.

Світла у нас не було взимку. Слава Богу, у нас в Дніпрі спокійніше, то перебоїв з водою і газом не було.

Не вірилося, що у 21 столітті можуть бути такі страхи на землі. Шокує, що страждають і гинуть діти, дорослі, наші захисники. Особливо, коли це знайомі, родичі.

Приємно, що в такі темні часи люди об’єдналися. Підтримують один одного, підтримують ЗСУ. Вражає, що люди всі разом, масово переходять на українську мову. Дякую таким меценатам як Рінат Ахметов, які допомагають людям в ці скрутні часи.

Я хочу, щоб якнайшвидше війна закінчилась. Щоб не гинули люди, і не було страхіття такого на нашій землі.

Вірю в те, що Україна підніметься. Це наша земля, йти нам нікуди, і люди повернуться, коли країна буде вільна. Я вірю в наших захисників. Вірю, що буде перемога, і буде все добре в нашій гарній країні.