Чоловікові 81 рік, мені буде 75 років. До війни були щасливі дні, а зараз живемо в страху, то там бахає, то там. Ми нікуди не переселялися, сидимо на одному місці.
У війну нас розбомбили. Біля сусіда впав снаряд, і після цього чоловік оглух. У нас вилетіло вікно, перекосилися двері. Ми тільки зайшли в будинок і як бахнуло! Чоловік два дні не розмовляв, заїкався.
Або було, що ми знаходилися в кухні, і видно, що летить куля. Я молилася, щоб вона полетіла подалі від людей. Про це не хочеться згадувати.
До 2016 року сильно стріляли, потім перестали бомбити і стало легше. Ми тільки недавно перекрили будинок. Хотілося б забути всю війну.
Донька живе окремо. У неї сильно побило будинок. Не знаю, як вона вижила. Вона розповідала: «Лежу після обстрілу і не знаю: я з руками і ногами чи ні».
Ми регулярно отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова, дай Бог йому здоров'я.
Мрію, щоб настав мир, більше не хочеться сидіти в страху.
