Наталія згадує, як розстрілювали та бомбили Бородянку. Вона бачила це з вікон п’ятого поверху. Розстріляних вікон, адже ворог бив по жилих будинках. Ховалися за двома стінами аж до другого березня, коли на центр Бородянки росіяни скинули авіабомби. Родина Наталії прийняла рішення залишити рідний дім.

На жаль, втекти від війни не вдалося, – у селі Берестянка, куди переїхали люди, дуже швидко з’явилися російські військові. Вони заходили і на подвір’я до Наталії, заявляли, що прийшли звільнити українців. А за кілька тижнів залишали село на техніці, яка була вся обвішана вкраденими речами.