Наталія була свідком найзапекліших боїв, що точилися за Лисичанськ ще в 2014 році. На її очах сусідній Сіверськодонецьк перетворювався на попіл, а згодом – будівля за будівлею - росіянами нищився і рідний Лисичанськ. Під час масованих обстрілів, щоб не зійти з глузду від жаху, Наталія – художниця за фахом – малювала. Творчість була для жінки порятунком від страшної реальності, сповненої смертоносного вогню, втрат близьких, страху та голоду. Картини та щоденники Наталії згоріли разом з її будинком в місті, яке майже стерте ворогами з лиця землі. Та попри все, війна не зламала волю жінки до життя. І віри - в єдину і вільну Україну.