Коли літаки почали чіпляти дахи п’ятиповерхових будинків, ми зрозуміли, що почалася війна. Почали стріляти так, що шибки тремтіли, діти почали боятися. У нас сумка напоготові стояла з їжею та теплими речами.
А куди тікати? Жодного бомбосховища. Усі підвали не призначені ні для чого. Отоді стало страшно.
У нашому селищі були ті, хто мешкає на околицях і кому скло побило, дах. Усі люди зробили ремонт власним коштом. Траплялося, у двір прилітали або осколки, або бомби, я не знаю, що воно таке.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.