Кирушок Анна, 11 клас, Поліський ліцей Березнівської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання — Козлюк Наталія Григорівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна… Слово, яке до 24 лютого 2022 року здавалося мені далеким і неважливим. 

Як це часто буває, людина не замислюється про страждання і втрати, поки вони не стають частиною її особистого досвіду.

Тисяча днів війни стали не просто цифрою на календарі, а відрізком мого життя і кожного українця.

У перші дні війни панував страх. Ніхто не знав, що буде далі, чого чекати. Я згадую, як хвилювалася за свою родину, друзів, як ця країна об’єдналася в боротьбі за життя та свободу. Цей період назавжди закарбувався у моїй пам’яті. Через деякий час страх змінився на відповідальність. Як і багато інших людей, я відчуваю потребу допомагати. 

Ми беремо участь в патріотичних заходах: проводимо благодійні ярмарки, акції на підтримку ЗСУ, відвідуємо родини загиблих військових.

Незважаючи на біль та втрати, у нас з’явився спільний дух, який допомагав переживати найтемніші моменти.

Поступово адаптувавшись, живеш з війною. Я зрозуміла, що важливо не здаватися, навіть, коли все навколо руйнується.

Мій шлях під час війни – це шлях пізнання себе, своїх страхів і можливостей. Він сповнений болю, але й гордості за те, що ти став частиною цієї великої боротьби за свободу. Попереду ще довга дорога, але я вірю, що настане мир, і ми переможемо.