Рябих Яна, учениця 9 класу Куп'янського ліцею №1 Куп'янської міської ради Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Рябих Світлана Сергіївна

Моя Україна майбутнього

В Україні майбутнього діти ніколи не побачать війни. Вони не ховатимуться в укриттях, тому що не буде повітряних тривог. Діти зможуть ходити до школи. І ця школа буде не в метро. А ще можна буде їздити на канікулах до бабусі, бо я буду жити не в Польщі, а в рідному Куп'янську.

На світанку можна буде босоніж бігти в садок, прямо по росі, щоб встигнути першою зірвати налите за ніч теплом землі червонобоке яблуко. На повні груди вдихнути його солодкий аромат і смачно вп'ястися зубами в його соковиту плоть.

А ще можна буде гуляти безкраїм полем і не боятися наступити на "пелюстку", або ПФМ-1. У моїй Україні майбутнього діти не будуть навіть знати таких назв. А в поле вони будуть просто пірнати, як у море, збирати полуницю, яка причаїлася у високій, ніким не кошеній траві. З ягідних китиць я сплету мамі вінок, він так личитиме її світлому волоссю й заховає перші посивілі від війни волосинки.

Літо мені завжди пахне тими яблуками й полуницею. В Україні майбутнього кожна дитина матиме своє літо в бабусі, і садок, і поле, і ті полуниці.

В Україні майбутнього на Святвечір збереться уся родина. Разом будемо готувати 12 страв, на чолі яких традиційно буде кутя з горішками й медом. Тато знає, що горішків колоти треба вдвічі більше, як би він не пильнував, а я все одно половину витягну з миски.

Приїдуть дядько й тітка зі своїм малим бешкетником і собакою, двоюрідні брати й сестри, хрещена з родиною, бабусина сестра, її діти, онуки й правнуки. Бабусина хата враз стане тісною й, здається, зараз трісне.

Всюди розмови, гамір, сміх, вареники ліпляться, риба смажиться, кішка обов'язково дряпне собаку, діти плачуть, дорослі цитькають. Словом, щасливий переддень Різдва, який буде в кожній родині.

А ще в моїй Україні майбутнього ми ніколи не забудемо, якою ціною. Кожне життя, яке забрала бездушна війна, ми проживемо за два, за три, за всі забрані життя й скалічені долі.

Ми відродимо й відбудуємо. Ми примножимо й розквітнемо. Ми будемо цінувати й будемо любити. Ми не забудемо й розкажемо нащадкам. Такою буде моя Україна - глибокою й сильною.