Рацин Анастасія, Широківська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Вчитель, що надихнув на написання есе — Погоріляк Оксана Вікторівна

"1000 днів війни. Мій шлях"

Тисяча днів війни — це понад два з половиною роки невпинної боротьби, болю, втрат і надії. Кожен день, кожна година цієї війни є частиною історії, яку пише український народ кровʼю, потом і сльозами. Ця війна змінила життя мільйонів людей, позбавивши багатьох звичного світу, безпеки і спокою, але водночас вона обʼєднала націю, загартувала дух і зміцнила віру в перемогу.

Кожен день цієї війни — це виклик. Це не лише битви на передовій, але й боротьба за життя в тилу. Це руйнування домівок, шкіл, лікарень, це відчайдушна праця медиків, волонтерів і простих громадян, які допомагають фронту і один одному.

Війна пробудила людську солідарність, показала силу духу тих, хто намагається врятувати людське життя навіть в умовах постійної небезпеки.

Проте війна — це не лише про втрати і страждання. Вона про відкриття у собі нових сил, про переосмислення цінностей. Тисяча днів війни навчила українців цінувати кожну мить життя, кожен мирний ранок і кожну посмішку рідних. Вона дала зрозуміти, що свобода — це не просто право, а обовʼязок, який потрібно захищати.

Страхіття і біль подій, які відбуваються на Сході України, страшним болем відгукнулись і у наших серцях. Пройшло тисяча днів, але страшне слово «війна» і досі нам вчувається, як тоді, 24 лютого 2022 року.

Для мене це був якийсь страшний сон, який триває і досі. З перших днів війни ми та всі жителі нашого села робили все можливе, щоб допомогти нашим воїнам. Багато наших односельців пішли добровольцями і зараз воюють із загарбником.

Але, на превеликий жаль, на війні не обходиться без жертв. Не обминуло це лихо і наше село. Виконуючи свій військовий обов′язок, у боях за Україну, за наше світле майбутнє загинули жителі нашого села: Феєр Іван Іванович, Сакалош Юрій та Калинич.

Учні нашої школи та жителі села з самого початку війни намагалися допомагати нашим воїнам. Багато заходів ми проводили, щоб підтримати наших воїнів і якось допомогти їм.

На самому початку повномасштабного вторгнення ми проводили багато різних акцій по збору грошей, а також допомагали нашим героям тим, що було в наших силах. Організовувались збори одягу, продуктів харчування та засобів першої необхідності. Також проводились акції «Великодній кошик», «Подарунок від Миколая», різдвяні подарунки. А також наші учні писали теплі листи нашим воїнам, щоб підтримати їхній бойовий дух. Звісно, наша допомога не припиняється, і зараз ми допомагаємо нашим захисникам.

Зовсім недавно ми проводили захід «Вечір памʼяті герою» в честь героя нашого села Феєра Івана Івановича, який загинув на війні, захищаючи наше мирне життя. Також у нас був осінній ярмарок, і всі кошти, які були зібрані, були відправлені нашим захисникам. Ми завжди стараємося допомагати тим, чим тільки можемо. Але, на жаль, нам багато разів потрібно було зустрічати наших полеглих героїв. Ми завжди будемо памʼятати про них і те, що вони захищали нас. Вони пожертвували своїм життям заради нашого спокою, щоб ми могли спокійно спати.

Ця війна також показала всьому світу, що український народ здатний чинити опір агресору, незважаючи на нерівність сил і жорстокість ворога.

Героїчні вчинки воїнів, незламність духу цивільних, підтримка діаспори і міжнародної спільноти – все це допомогло продемонструвати, що боротьба за свободу України — це не лише українська справа, а спільна справа всіх, хто прагне справедливості.

Тисяча днів війни закарбовуються в памʼяті поколінь, і кожен день стає ще одним кроком на шляху до перемоги.

Ми віримо, що ця війна закінчиться, і мир повернеться в наші домівки. Але памʼять про ці дні назавжди залишиться в наших серцях, як свідчення того, що український народ ніколи не здається.

Попри всі труднощі і випробування, тисяча днів війни дала нам зрозуміти головне: ми сильні тоді, коли єдині. І саме в цьому — запорука нашої майбутньої перемоги.