Ми виїхали з рідного Гуляйполя ще на початку березня 2022 року, намагаючись врятувати дітей. Найстрашнішим спогадом став день 4 березня 2022 року, коли ворог зайшов у наш населений пункт, де ми ще на той момент проживали. Тікаючи від цього жаху, ми переїхали до Нікополя, сподіваючись на безпеку. Проте на даний момент Нікополь сам опинився в зоні активних бойових дій.

Ця затяжна війна стала величезним випробуванням для моєї дитини. Зараз вона перебуває під постійним стресом, адже кожен день чує дрони та арту, які не вщухають навколо. Жити в такому небезпечному середовищі психологічно дуже важко.

Попри все, дитина намагається знаходити розраду та рятувати свій внутрішній світ через творчість. Вона дуже любить малювання та ліплення. Ці спокійні заняття допомагають їй хоч на якийсь час зануритися у свій світ, відволіктися від гучних звуків війни та постійної тривоги за майбутнє.