У нас уже два тижні місто без газу, є перебої зі світлом і водою. Наша п'ятиповерхівка потребує відновлення.
Я жила на першому поверсі, а мій сусід – на другому. Тепер нас не розділяють ні стіни, ні стеля.
У під'їзді взагалі не залишилося жодної вцілілої квартири. Прилетів танковий снаряд – зруйнував перекриття.
Віталій того вечора був у вітальні, каже, що за хвилину до вибуху відчув незрозумілу тривогу. Інтуїція підказувала, що треба йти геть. У нього ж бойовий досвід в Афганістані, там він втратив ногу і був поранений.
За пару секунд до вибуху він вийшов на кухню, хотів попити чаю. Підійшов до вікна подивитися, що відбувається – і його мало не викинуло вибуховою хвилею разом з вікном. І його кімната провалилася в мою квартиру.
А в цей час моя 10-річна донька розучувала гами на фортепіано. У Даші відразу почалася істерика. Вона почала плакати, переживати. Думала, що ми не виживемо. Ми залишилися живі тому, що плита перекриття, впавши, загородила вхід.
.png "Імена")
