Коли почалася повномасштабна війна, Денис вивіз родину до Європи, а сам залишився в Україні - не міг інакше, бо вірив: кожен має робити свій внесок у спільну боротьбу. Живе на два міста - Кам’янське і Київ. У ніч на 17 червня 2025 року, коли Київ зазнав потужної комбінованої атаки, Денис був у столиці - приїхав у справах. Вибух, зарево, скло, що осипалося на нього, - усе сталося за лічені секунди. Вікна вибило ударною хвилею. Денис одразу побіг до батьків - їх урятувало укриття, але квартиру потрощив вибух, що зруйнував сусідній будинок. До ранку Денис допомагав сусідам розчищати завали. А вранці, попри все, - як завжди, зробив йогу. Просто перед вибитими вікнами. Бо триматися і бути опорою – це вибір. І життєва позиція.