Євгенія знає, що таке боротьба - у всіх її проявах. Після початку повномасштабного вторгнення її родина зіткнулася з подвійним випробуванням: у доньки виявили онкологію. Пів року боротьби за життя - в лікарнях, під сиренами, під обстрілами. Сьогодні донька готується до вступу у виш, а Євгенія вчиться жити далі з глибоким розумінням, наскільки крихке і цінне життя. У ніч на 17 червня 2025 року, коли Київ зазнав чергової масованої атаки з боку росії, вона бігла в укриття під вибухами шахедів. А вже зранку - допомагала розчищати завали в квартирі дядька, яку пошкодила вибухова хвиля. Євгенія не може без сліз дивитись на чужий біль: кожна трагедія - це віддзеркалення власного досвіду. Вона як ніхто знає цінність життя. І ціну боротьби.