Я жила в Попасній. Коли почалась війна, думала, що це ненадовго. Світла, води та газу не було. Я грілась вдома пічкою. Продуктів було обмаль, бо магазини не працювали. Коли в мене закінчувався хліб, я чекала на волонтерів. Вони постійно приїжджали. Обстріли були сильні. Я ніколи не очікувала, що Росія з нами так вчинить. Досі не можу зрозуміти, що відбувається. 

Зараз я живу в Харкові у квартирі. У мене був приватний будинок, який згорів. Я дуже хочу додому, навіть на руїни. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Дуже хочу миру та спокою.