Це було о п’ятій ранку. У нас перед школою бахнуло. Потім я йшла на роботу, і в стороні Краматорського аеропорту бахнуло. Було дуже страшно. Я одна виховую трьох дітей. У мене чоловік помер шість років тому, то з дітьми було дуже страшно.

У мене син малий - 11 років. Ми залишилися в місті, тут тривожно. У нас є облаштований підвал - коли сирена, ми туди спускаємося. Я працюю соціальним працівником у Дружківці. Живемо в своєму будинку, сиділи тут. 

Було дуже важко: газу не було, продуктів не вистачало. Варили з шкурок курки суп, а в перші дні не було навіть що їсти.

Я ходжу в церкву, молюсь, і мені стає легше. Мрію, щоб скоріше все закінчилося, щоб дитина моя пішла в школу, сиділа за партою, навчалася, отримала освіту.