Ольга Овсянникова

«Коли в Донецьку почали стріляти «Гради», мої нерви не витримали»

У мене важкохвора дочка, їй 11 років. У Тані важке ураження головного мозку. Ми виїхали з Донецька на початку бойових дій, а мій чоловік був змушений залишитися там. Так, окремо, ми живемо вже третій рік.

Коли Таня народилася, одразу почалися напади, відправили в реанімацію. Сказали, що дитина не виживе. Її вдалося врятувати, але почалися напади епілепсії. Пізніше їх кількість зросла.

Коли в Донецьку почали стріляти «Гради», будинок просто трясся. Мої нерви не витримали. Я зібрала дитину й поїхала. Чоловік залишився. Він художник, а відтоді, як почалася війна, жодного разу не брав у руки пензель. Виставлявся дуже багато років. Але, на жаль, із початком війни все трошки погіршало, поки живописом він не займається.

Щовихідних чоловік приїжджає до будинку, який сам побудував. Будинок поруч із Донецьким аеропортом, навіть майже цілий. А більше уцілілих будинків там не залишилося.

Чоловік дуже сумує за нами, але розуміє, що в Донецьку доньці не вижити. До війни ми отримували безплатні ліки для неї, і все було нормально, а зараз про безплатні ліки тут узагалі не йдеться.

Ми живемо у Святогірську зараз. Нам допомагає Фонд Ріната Ахметова продуктами й ліками.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/