«Коли не було їжі, води, газу або світла, - це все дрібниці»

Для нас війна почалася 31 травня 2014 року. Родичі живуть в Слов'янську, відразу почалося у них. Ми їх звали: «Приїжджайте, тут під Донецьком тихо». Ми живемо в восьми кілометрах від аеропорту, через поля. Говорили їм: «Приїжджайте до нас, що ж ви там сидите?» Вони приїхали 31 травня 2014 року, коли почали бомбити аеропорт.

Дочка закінчувала 4 клас. Це був звичайний сонячний будній день. А вже вночі з 31 травня на 1 червня було все добре чутно. До цього літали вертольоти настільки низько, що, коли пролітали над нами, ми розглядали обличчя людей.

Страх був дуже сильним від усього: від низколетящих вертольотів, від гучних вибухів. Ну чому так низько? Як так? Хоча ми жили недалеко від аеропорту і нас не дивував зліт і посадка літаків. Ми тоді говорили: «Мені здається, він зараз колесами зачепить наш дах».

У нас найбільше змінилися моральні цінності. Під час війни, в березні 2015 року ми втратили сина. Йому було вісімнадцять з половиною років... Ми зрозуміли: коли не було їжі, води, газу або світла, це все дрібниці. Ми переосмислили життя, усвідомили, для чого живемо, заради кого живемо.

У побутовому відношенні війна торкнулася не так нас, як інших. Багато людей роками просиділи без світла, без газу. У нашому селищі періодично теж не було світла, води або газу. Але це ж нічого в порівнянні з втратою близьких людей. Це найстрашніше.

Ми ніколи не залишалися без уваги Ріната Ахметова. У нас було достатньо «гуманітарки», щоб не голодувати. Були й дитячі «гуманітарки» з солодким, печивом, зі згущеним молоком і гігієнічними наборами.

Звичайно ж, ми мріємо спокійно спати і не сіпатися. До нас було потрапляння в будинок, руйнування. Але поступово нам допомагають ремонтувати. У минулому році нам поставили вікна, роблять дах. Нам хочеться тиші, щоб не було цих гучних подій.

Гуманітарної допомоги було досить. Якби не вона, було б важко. В кінці січня 2015 року розпочали отримувати перші коробки, і це було так вчасно, що ми не встигли відчути голоду. Тоді була і Польська гуманітарна акція, яка допомогла з вікнами, і постійні продуктові набори від Ріната Ахметова. Найбільша допомога була від Ріната Ахметова, спасибі його організації.