Історії, які ви нам довірили
Я родом з Білорусії, приїхала сюди в 17 років і залишилася, працювала на шахті. Було двоє діток, син жив в Росії, але в 55 років помер. Донька живе в Москві, а я доживаю одна тут. Внучка поїхала від війни до Маріуполя.
Коли почали стріляти, було дуже страшно, ми ховалися в підвал. Ми всі плакали. З переляку я забігла в підвал і взяла з собою не документи, а шматок ковбаси і цим всіх розсмішила. Снаряди падали скрізь, летіли шибки.
Через військові дії наш побут не змінився, вода і світло є постійно. Я діабетик, отримувала допомогу від гуманітарної організації, вона зіграла велику роль для мене. Нескінченно допомагав Фонд Ріната Ахметова, інших організацій я не пам'ятаю.
Я мрію, щоб в Україні все налагодилося, бажаю всім добра, і щоб настала тиша.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
