Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Світлана Лiміщенко

«Коли над будинком пролетів літак, я не витримала і поїхала з міста»

переглядів: 427

У 2010 році я поховала чоловіка і залишилася одна з двома дітьми. Ніхто не вірив, що у нас може початися війна, але вона прийшла. І це було страшно.

27 липня 2014 року недалеко від нас почався бій. В епіцентрі подій перебувала моя вагітна донька, я не могла до неї додзвонитися, поїхати теж не могла. Я металася по квартирі і не розуміла, що мені робити. Було дуже страшно за доньку. Прибігла до неї, а кругом летіли осколки.

Ми трохи перечекали, але залишатися у доньки було дуже страшно, і коли все стихло, побігли в центр, до мене.

Вночі ми не могли спати, прислухалися до всіх звуків. Заснули тільки до ранку. Але коли над будинком з жахливим ревом пролетів літак, я не витримала, забрала доньку, і ми поїхали, куди очі дивляться.

Коли над будинком пролетів літак, я не витримала і поїхала з міста

Зять залишався в місті. Він возив людям хліб і воду, допомагав усім, як міг.

Наше місто бомбили кожен день. Це було жахливо, ворогові не побажаєш.

Ми зупинилися в Бердянську. Через тиждень ми поїхали в Полтаву до мами, кожен день читали новини і плакали. Я живу в Полтаві досі, але дуже хочу повернутися в Шахтарськ. Там залишилося багато близьких мені людей. Вірю, що коли-небудь все налагодиться.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Шахтарськ 2014 2021 Текст Історії мирних жінки переїзд психологічні травми обстріли безпека та життєзабезпечення
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій