З початком бойових дій ми кожного дня слідкували за новинами із завмиранням. В сім’ї намагалися створити осередок спокою та миру, тому що діти були дуже стривожені. Під час війни ми забрали з інтернату в Слов’янську Донецької області дівчинку Катрусю, їй тоді було 16 років.
Ми з чоловіком – батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу з 2006 року. За цей час у нашій сім’ї виросло 29 дітей, сьогодні виховується 8. Ми докладаємо всіх зусиль, щоб створити домашній затишок, вчимо довіряти людям, дружити й відстоювати свої інтереси.
І діти знають, що є місце, де їх завжди раді бачити і підтримають, де пахне будинком і пирогами. Маємо вже й онуків, які також вдаються в гості.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
