Я працювала у магазині, мала хозяйство та город, проживала в українському місті Токмак.

Перш за все - коли прийшов до нас руський мир, це страх за себе, за свою дитину, відразу вирішили виїхати на підконтрольну теріторію України, дуже страшно було їхати в нікуди і проїжджати 14 руських блокпостів, а потім ще попасти під обстріл.

Коли були в окупації, була катастрофічна нехватка їжі та води. Черпали воду з колодця. За їжею цілий день стояли в черзі. Було страшно, коли проїжджали колони і розтрілювали людей.

Дуже негативно позначилася війна, я і досі живу з болем на душі за тих всіх страхів, що довелось пережити, нажаль не всі рідні змогли виїхати.

Зворушило до глибини душі, коли я побачила наших захисників та наш рідний прапор, та що нарешті цей жах закінчився!

Зараз я в пошуках роботи, до війни працювала. Все мені нагадує про моє колись спокійне життя.