Грабовська Софія, 10 клас, Великодальницький ліцей №2

Вчитель, що надихнув на написання есе - Парубіна Людмила Анатоліївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Лють, жах та холод. Саме таким відчувся ранок 24 лютого. Прокинувшись о 7 годині ранку, я почула тиху розмову батьків. Через хвилину до мене підійшла мама, промовивши одну фразу: “До школи ти сьогодні не підеш”. Перші новини про російське вторгнення нас шокували. Ми були в розпачі та не розуміли що буде далі. Дуже різка зміна подій. Начебто вчора ще все було добре: світило сонечко, зустрівши нас зі школи. А тепер день видався похмурим, сірим, без єдиного промінчика світла.

Життя змінилося з прильотами російських авіацій. Майже кожного дня доводилося сидіти в укритті, сподіваючись на сили ППО.

Люд відчував один лише страх та невизначеність у діях. На щастя, нам не довелося відчути справжньої війни, бо живемо в селі. Але ми не знаємо, що в голові тих російських ''вояк" - загроза була і є до сих пір. З часом, трохи звикнувши, ми згуртувалися. Почали більше турбуватися одне про одного. Українці масово почали волонтерити: збирали великі суми грошей для військових на спеціальну техніку та обладнання.

Поштою відправляли продукти до Херсонщини та інших пошкоджених областей. Хто як міг: 2 чи 1000 гривень, все скидували на підтримку ЗСУ.  

Війна змінила ставлення до багатьох речей, змінилися цінності. Ми зрозуміли: кожен день може виявитися останнім, тому потрібно цінувати життя, яким б воно не було. Прикладом з мого життя є постійні від'їзди мого батька військового. Я сумую за ним, але зрозуміло, що поки нічого не вдіяти. Ми як можемо підтримуємо його в такий час. Відсилаємо смаколики, патріотичні малюнки для настрою. Хоча він далеко від нас, кожен вільний час телефонуємо йому, розповідаючи одне одному пригоди, які сталися за день.

Для мене кожен момент проведений в повному колі сім'ї є найважливішою подією сьогодення. Така ситуація спіткала не тільки нашу сім'ю, а й мільйони людей України.

Незабаром, мине 1000 день війни: загарбницької та несправедливої. Скільки випробувань та перешкод пережили українці. Скільки крові було пролито. Та як би не знущалися росіяни, українці - народ незламний. Завдяки непохитному духу наших захисників та простих людей, завдяки їх стимулу до перемоги, злагодженості та відвазі, як би не було тяжко, ми витримаємо всі випробування та одержимо перемогу.

Наш народ повинний вірити в нашу країну, допомагати відновлювати її, щоб через декілька поколінь процвітала і квітла Україна.

Слава всім героям України!