"Хочу, щоб кожна дитина не згадувала, як вона сиділа в підвалі, їла в темряві"

Мене звати Марія, мені 3 рочки, я народилась в м. Токмак, Запорізької області. За мене пише моя мама, бо я ще маленька).

Зараз я мешкаю в м. Тернопіль, воно мені подобається, бо я пішла знову в садочок, займаюсь в школі розвитку і знову посміхаюсь, бо я знаходжусь в безпеці… В мене з’явились нові друзі.

В такий непростий час я вірю в зубну фею, в те, що я маленька принцеса і в те, що є ти - Святий Миколай!

Я дуже сумую за своїми близькими - бабусями і дідусями, і улюбленим котиком Мурзиком, я разом з ним зростала і так склалося, що ми виїхали без нього… Дуже хочу додому і не розумію, чого нас випустили, а назад я повернутися не можу.

Хотіла би поділитись з тобою обіймами і щоб кожна дитина зустріла свято, як не у себе вдома, так хоча б зі своєю сім’єю - татом та мамою, які завжди тебе захистять і віддадуть все для нашого майбутнього, щоб кожна дитина мріяла і, ходячи в садочок, не згадувала, як вона сиділа в підвалі, їла в темряві, і не знала, що таке повітряна тривога…

Я вдячна моїй сусідці Марічці - я в ній бачу рідну людину і обіймаю її, як свою бабусю, і завжди з улиці заходжу до неї сказати надобраніч і цемки-бомки)!

Ми за 1000 км від дома і зараз, коли лежить сніг, прошу маму покатати мене на санках, бо мої чекають на мене вдома.