Васільєва Діана

11 клас, Опорний заклад освіти "Кожанський ліцей-гімназія з початковою школою та дошкільним відділенням" Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області

Вчителька, що надихнула на написання – Рак Ольга Степанівна

Моя Україна майбутнього

На жаль, зараз в Україні йде війна через напад сусідньої країни. Живучи у двадцять першому столітті, я ніколи не могла б подумати, що застану війну і відчую її на собі.

Для мене війна завжди була чимось нереальним, похмурим, кров`яним. Зараз, за півтора роки війни, на превеликий жаль, слово «війна» стало одним із буденних слів. Але я дуже сподіваюсь, що найближчим часом це слово викоріниться із наших щоденних діалогів, а саму подію будемо згадувати хіба що, як страшний і неприємний сон.

Я впевнена, що всі українці хочуть миру в рідній країні, чекають на завершення війни і нашу спільну перемогу.

Але що таке мир? У Вікіпедії написано, що мир - це «стан спокою і гармонії в період між війнами». Я думаю, що з цим терміном багато хто погодиться. Мир для мене - це світ без воєн та конфліктів не тільки між країнами, а також і між народом в середині країни.

Наразі, в період війни, українці часто сердяться один на одного та агресують, і це не дуже добре, оскільки, в такий час ми повинні бути дружніми.

Мир - це свобода людини. Доки йде війна, люди намагаються нікуди не подорожувати та сидіти у своїх домівках, особливо так було ще на початку цієї події. Наразі українці вже трохи звикли до війни, та, на превеликий жаль, не всі біжать в укриття під час «повітряної тривоги». У мирний час, на відміну, від теперішнього, люди подорожують не завжди коли і куди хочуть, бо, коли у країні мир, їхні дії нічого не сковує, тому що над головами немає ракет та дронів, не потрібно думати чи буде більш- менш безпечно поїхати в те чи інше місце саме у цей час. Я, як і більшість українців, дуже сподіваюся, що найближчим часом в Україні буде мир. Мирне майбутнє не тільки у нас, а також і у наступного покоління, усіх українських нащадків в подальшому.

У майбутньому я бачу свою рідну країну мирною та незалежною. Таким бачать усі українці наше та майбутнє держави. На жаль, відразу після війни майже нічого не зміниться, крім відсутності тривог та дронів над головами. Не всі зможуть відразу повернутися додому через велику кількість мін на окупованих територіях. На мою думку, після закінчення війни держава буде відбудовувати пошкоджену інфраструктуру та розміновувати території. Також,

за період війни державою-агресором було пошкоджено та знищено багато одиниць культурної спадщини, вже понад одна тисяча шістсот об`єктів, значну частину з яких складають історичні пам`ятки, об`єкти архітектури й містобудування.

Мені це дуже болить, і я щиро сподіваюсь, що відновлять хоча б половину знищеного та пошкодженого.

Наразі економіка держави значним чином підтримується дотаціями європейських країн-партнерів. На мою думку, після війни міжнародна допомога продовжиться, тому що відновлення - це нелегкий процес. Багато коштів піде на розбудову держави.

Запитання «Що я зроблю, коли Україна переможе?» для мене занадто складне, однак, я точно знаю, що однозначно зроблю свій внесок у відбудову України, як держави, у відновлення та повернення її культурних цінностей. Після відбудови України я хочу подорожувати по визначним місцям української держави, а також побачити відновлені міста України. Мені радісно відчувати, що моя Батьківщина є частиною Європейської спільноти.

Підсумовуючи, хочу зазначити, що Україна майбутнього – це світла та розвинена держава. Так, потрібно буде багато сил та коштів доласти для розбудови та розвитку держави. Але я впевнена, що разом ми впораємося і найближчим часом побачимо нашу країну у рейтингу найбільш успішних та економічно розвинених країн.