Василенко Даниїл, 9-А клас, Харківський ліцей №104 Харківської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе: Котлобулатова Інна Рифатовна

"Війна. Моя історія"

Війна – це жахлива подія для будь-якої країни і величезне горе для її громадян.

Для більшості людей війна в Україні почалася 24 лютого 2022 р., проте для мене вона триває ще з 2014. На той час я з батьками проживав у місті Донецьк. Хоч мені і було всього 5 років, але я гарно пам’ятаю перші вибухи, страх, метушню та паніку людей. В окупованому місті моя сім’я прожила 6 років. Весь час ми чекали і сподівались, що Донецьк звільнять від російських загарбників, адже жити там було дуже важко. Була відсутня банківська система, часто пропадав мобільний зв’язок, важкий виїзд через блок-пости на підконтрольну Україні територію. Я не міг розмовляти українською мовою та і взагалі там було страшно висловлювати свою думку. Саме тому ми прийняли рішення переїхати до Харкова.

Харків – найкраще місто у світі, тут я відчуваю себе вдома. Коли 24 лютого я прокинувся від вибухів, у мене в грудях все стиснулось і я згадав Донецьк. Можу сказати, що дуже страшно і сумно покидати свою домівку вдруге, адже я не знав чи зможу повернутися. Та дякуючи ЗСУ, моя сім’я повернулась в Харків. Так, тут бувають обстріли і дуже часто повітряні тривоги, але я дуже радий, що можу жити у себе вдома.

Будь-яка війна рано чи пізно закінчується. Головне, вірити в перемогу, триматися усім разом і, звісно, допомагати нашій армії.

Україна - вільна країна, а наш народ незламний, тому я вірю, що все буде добре!