Копищик Маргарита
8-б клас, Опорний заклад «Люхчанський ліцей» Сарненської міської ради Сарненського району Рівненської області
Вчителька, що надихнула на написання – Власюк Надія Сергіївна
Чому бути українкою – це моя суперсила?
Ранок 24-го лютого став найстрашнішою подією у житті всіх українців. В одну мить все змінилося: люди змушені були покинути свої домівки, все, що вони мали.
На щастя, я не прокинулася від свисту ракет чи вибухів, проте я прокинулася від страшних новин з різних куточків України.
Друзі і рідні розповідали мені жахливі новини. Але я ще ніколи не пишалася своїм народом так, як у ці жорстокі місяці.
В одну мить питання патріотизму дуже змінилося. Раніше українці не дуже переймалися духовною спадщиною власного народу. Всі були зациклені на суспільно-побутовому житті. Я не очікувала, що така трагічна подія зможе змінити погляди українців. Та й від себе я цього не очікувала.
Згодом, після деякого часу війни, українці оговтались та згуртувалися так, як я ніколи собі не могла уявити.
Війна тісно об’єднала всіх нас. Об’єднала стражданнями, муками і, звісно, нашими маленькими та великими перемогами.
Організовувалися волонтерські центри, благодійні фонди, збори коштів на різну амуніцію для наших захисників, для тих, хто своїми спинами закриває цей жах.
За майже два роки війни пролилось, на жаль, багато крові наших українських супергероїв. Вони борються за нашу незалежність, волю та нове покоління. Тому не сміємо падати духом та жалітися на будь-які незручності. Адже вони стоять до смерті за нас з вами.
Сьогодні наше завдання – бути такими ж патріотами. Залишити якісь свої особисті образи та потреби на другому місці, а на перше поставити Україну, її волю і незалежність. Без нашої країни ми всі станемо рабами, яким нав’яжуть чужих господарів і їхню волю.
Я думаю, що єднання українців теж має якусь суперсилу. Адже єдність – головна зброя проти ворога. І яким би не був наш супротивник – він ніколи не розірве нашу єдність. А це все тому, що бути українкою – моя суперсила!
Слава Україні!
