Дитина залишилась без дитинства… Війна відібрала все: повноцінний розвиток, спілкування з однолітками, можливість навчатися офлайн, спокійний сон.

Наша сім’я перебувала вдома, у своїх ліжках. Ми сказали дитині, що відбувається, але вона не повірила — адже ми, батьки, самі не могли повірити в те, що сталося. Коли в 200 метрах від нашого будинку вночі прилетіла бомба, страх тільки посилився. Дитина боїться спати сама в кімнаті, і я не залишаю її одну.

Була нестача медикаментів, тривале відключення газу, зараз вода подається лише один день на тиждень.

Таких жахів більше не має і всім серцем сподіваємося, що їх більше не буде. Ми мріємо, щоб усі сім’ї залишилися жити у своїх домівках, а дітки зростали у повноцінних родинах з обома батьками.