Мільчевська Дар’я, 8 клас
Соколівоцька гімназія Тальнівської міської ради Черкаської області
Вчитель, що надихнув на написання есе: Мороз Катерина Олександрівна

Війна. Моя історія

Вечір 23 лютого… Ми з сестричкою поробили домашні завдання, приготувалися до наступного шкільного дня, лягли спати, мріючи про завтрашній день.

Вночі ми прокинулися від диких вибухів. На запитання: «Що це?», - мама відповіла, що почалася війна, наказала негайно біти до підвалу, що знаходився на іншій вулиці. Батьки поспіхом збирали найнеобхідніші речі. І, як це не дивно, але ми із сестричкою ховалися під подушками: нереально страшно було, коли над будинком пролітав винищувач, коли повітря розривали звуки вибухів.

Нас відвели до підвалу, де були старі матраци та ковдри. Сюди також привела дітей тітка та сусіди. Восьмеро дітей у малесенькому приміщенні… Дорослим місця не було… Вони варили їжу на багатті. Нестерпний холод... Темрява…

Страшно, коли доводиться ділити шматочок хліба і ковбаси на тринадцятьох. Мама дуже хвилювалася, що не вистачить запасів їжі. Вона робила можливе і неможливе, щоб ми не бачили жаху, який відчували і усвідомлювали дорослі. Вони заспокоювали нас, ми – найменших. Щоб хоч якось розрадити, нам принесли настільні ігри, кросворди. Коли було особливо лячно, ми співали.

Одного дня мені здалося, що життя закінчується, що я не встигну сказати своїй бабусі головні слова. Я написала їй прощальне повідомлення. Прочитавши його, вона дуже плакала, а згодом, від пережитого, захворіла. Потім я телефонувала друзям, ми разом плакали та заспокоювали одне одного.

Згодом стало більш-менш тихіше, проте не було жодного дня без вибухів. Щоранку ми прокидалися від цих ненависних звуків.

У нашому місті уже розгулювали російські солдати, їздила ворожа техніка, у тому числі й танки. Це ніби страшний сон, у який важко повірити навіть зараз. Розбиті або пограбовані магазини… Нічого не працює… Відчуття, що життя зупинилося.

Нині я у відносній безпеці, проте я знаю, що моє життя, моє дитинство війна розділила надвоє. До цього я не звертала уваги на чисте небо, мирне життя і тишу. Навіть думки не було, що може бути інакше.

Сьогодні ми – переселенці. Незвичне слово, яке стало частиною нашого життя. Завдяки добрим людям, ми маємо житло, найнеобхідніші речі. Проте навколо усе не своє, не рідне, просто інше… Я завжди порівнюю все із минулим: і учителів, і друзів, і сусідів… Вони усі хороші, але у минулому були мої, найкращі…

А ще …. я дуже сумую за своєю собакою, яку ми змушені були залишити, коли виїжджали з окупації. З нами однією машиною евакуювалася ще одна сім’я. На жаль, для нашого кудлатого друга місця не знайшлося.

… Сумую за бабусею та дідусем, яких не обіймала довгих два роки. Пригадуються чудові поїздки на річку, свята на вихідних, смаколики, якими бабуся нас пригощала. У пам’яті назавжди залишаться дідусеві розваги: ми ловили рибу і раків, розмовляли ночами, билися подушками. Я дуже хочу з ними зустрітися.

… Сумую за сестрою, найліпшими друзями. Скучила за найкращою подругою, часто згадую ночівлі одна в одної, весело проведений час. Не вистачає її живого голосу і присутності. Спілкування телефоном ніколи не замінить мені її, її справжньої. А нам разом ще так багато треба зробити! Лякає, що можемо ніколи більше не зустрітися.

… Сумую за Мелітополем, за парком, за улюбленою кав’ярнею, за своєю школою, за танцями, усім, що було у щасливому дитинстві.

Свою війну наша сім’я почала ще вдома, в Мелітополі. Батьки, ризикуючи життям, ходили на мітинги, перекривали дороги, якими рухалася військова техніка. Сьогодні вони плетуть захисні сітки, готують «сухі борщі», виготовляють окопні свічки.

Ми із сестричкою беремо участь у ярмарках, благодійних концертах та аукціонах. Ми добре розуміємо для чого це робимо. Коли я виготовляю для солдатів обереги, вкладаю величезне, не почуте, а пережите бажання перемоги, миру, синього неба, у яке зможу дивитися знову у вільному Мелітополі.

Дякую Збройним Силам України за кожен новий ранок. Вірю, що незабаром лягатиму спати із відчуттям спокою, а одного дня, уже дуже скоро, прокинуся у мирній країні, переможній і щасливій.