Кренців Ізабелла, 10 клас
Старомізунський ліцей імені Василя Верховинця Вигодської селищної ради
Вчитель, що надихнув на написання есе: Паньків Тетяна Богданівна

ЧОМУ БУТИ УКРАЇНКОЮ - ЦЕ МОЯ СУПЕРСИЛА

Україна - це моя рідна держава. Тут я народилася і живу. Змалечку мені прививали любов до України: до наших традицій, звичаїв, народних пісень, свят, солов’їної мови. Дуже прикро і несправедливо, що це все зараз намагаються в мене забрати.

Наш народ, землю, мову століттями хотіли винищити, зламати, забрати собі. Це ми бачимо з історії нашої держави. Я вважаю, що нам дуже важливо знати своїх героїв та зрадників і проводити паралелі із сьогоденням, щоб не повторювати більше таких помилок.

Кріпацтво, голодомор, геноцид, а тепер окупація і терор… Скільки ж довелося пережити нашому народу?! Ніколи б не подумала, що таке може статися у наш час, що я стану свідком страшних воєнних подій. Про це ми могли тільки читати в книгах та чути по телевізору. Та ніяк не підозрювали, що нас знову зрадить. «Братський народ» вторгнувся до нас знову, о п’ятій годині ночі 24 лютого, коли всі мирно спали. Ця дата надовго залишиться в нашій пам’яті та історії, як найжахливіший день. Мільйони людей в паніці, рятуючи власні життя, залишали свої домівки. Їхали в незнану даль, переїжджали в інші куточки України, шукали прихистку за кордоном, місяцями переховувалися в підвалах і, на жаль, тисячі помирали. Скільки точно безневинних українців полягло від рук загарбників ніхто не знає і не дізнається. Нелюди показали своє справжнє обличчя всьому світу, відзначилися жорстокістю, якої ще ніколи не було.

Війна – скільки болю несе це слово. Але ми боролися і продовжуємо відчайдушно боротися майже два роки. І це знову доказує силу нашого народу. І все-таки у всьому поганому є і хороша сторона. Нарешті до нас дійшло розуміння, що нам не треба нічого від східного сусіда. Українці почали переходити на рідну мову, цінувати все своє. І найголовніше – ми об’єдналися. Зараз всі йдуть до однієї мети - Перемоги.

Велика вдячність та пошана воїнам ЗСУ, які стали нашими ангелами охоронцями. Всім, хто допомагає як може. Людям, які організовують збори коштів, донатять, волонтерять. Також тим, хто бореться з корупцією. А це найгірше, що зараз є. Коли одні люди віддають життя за Україну, за майбутнє, а інші наживаються в цей важкий час.

Я пишаюся, що я - українка. Моя суперсила від славетних козацьких коренів, від багатства духовних надбань мого народу, від нескореності та мужності наших захисників, від жаги до волі та незламної сили духу українців. Я безмежно люблю свою країну і хочу тут жити. Моя мрія – мирне небо, відновлення руїн, розквіт країни та можливість кожному самореалізуватись. І щоб якнайшвидше у всіх куточках України був піднятий синьо-жовтий прапор зі словами «Слава Україні!».