Ми навіть не вірили, що таке може бути. Я живу на Миколаївщині, а працювала в Запорізькому інтернаті. Ми побачили пізніше, коли почали танки їздити і кидати по нас снаряди. 

Слава Богу, всього вистачало нам з чоловіком. Діти на службі. Ми залишались з внуками, а потім внуків відправили туди, де безпечніше. Самі так і були, ховались у підвал. Нам розбомбили хату. Якби виїхали, вона би протекла і замокла, а так - ми вчасно кинулись і накривали. Сусіди тут були, і ми один одному допомагали. Так і жили з сусідами: то ми в них в підвалі, то вони в нас. 

Ми тут жили і один одному допомагали. Всі були разом, і разом  їли. О дев’ятій вечора і о шостій ранку ми сходились, щоб побачити, що всі живі. Зараз вже всі по своїх домівках, а тоді це було отак. 

Як зійдемся всі до купи, то весело - і чай п’ємо з тим, що  хтось спік чи на сковорідці приготував. Дні народження святкували – так і  жили. 

Було в селі десять чоловік, які могли зійтись. Старі люди ховались по школах по підвалах, а ми - в себе по домівках. На вулиці нас три родини жило, а вулиця - кілометр. Ми годували собак, котів. Ми не бідно жили, господарство тримали: свиней і корів. Потім все прибрали, тому що в Миколаїв виїжджали - думали там сховатись, але там також було недобре. 

Хто їхав до міста, тим замовляли хліб. Знали, в який момент вони б’ють, і нам потрібно було в цей момент проскочити. Ми вже вивчили, і у той момент бігом проскакували. У нас був кілометр село від села - росіяни сильно бомбили цей проміжок, і потрібно було його проскочити. Тільки проїжджаєш - вони знову гепають. Слава Богу, вижили, але багато в селі людей померло за цей час. Були люди, що не могли витримати. У нас багато чоловіків померло, не витримували нерви такого.

Зараз тихіше, але не можна сказати, що тихо. Ми чекали, якщо Херсон відіб’ють, то стане набагато легше, але все одно пильнуємо, не розслабляємось.  

Я вірила, що до травня цього року війна закінчиться, а тепер не вірю. Сьогодні на Київ скільки пішло ракет! І вчора також. В рашистів ще багато зброї. Може, перемовини будуть, і нам дадуть добру зброю, якою ми можемо їх подолати. В Божих руках те, що буде.