Мені 48 років. Я з міста Токмак.

З приходом війни не стало роботи й грошей, не вистачало продуктів і ліків. Моя дружина дуже хвора. У неї онкологія. Я вивіз її в Запоріжжя. Зараз знаходжуся з нею в лікарні. 

Дружина погано перенесла дорогу: вона дуже хвилювалася, і хвороба дошкуляла. Ми три місяці не могли виїхати, бо нікого не випускали з міста. А коли дорогу відкрили, нас відразу пропустили на блокпості, бо я сказав військовим, що моя дружина тяжкохвора. 

У Токмаку залишилася мама. Їй 72 роки. Вона не захотіла залишати будинок. 

Щоб хоч трішки відволіктися від проблем, вечорами слухаю музику. 

Мені здається, що війна закінчиться цього року. У нас буде нормальне майбутнє. Головне, щоб люди були живі, а все інше відбудуємо.