Наталія Миколаївна інвалід другої групи, живе з чоловіком, у дітей свої сім’ї. У перший рік війни помер її батько – швидка відмовилася приїхати під обстрілом. У селищі гинули люди та було багато поранених. Воду привозили машиною. Виникли фінансові труднощі. Благодійні організації не залишилися осторонь. Жінка вдячна Рінату Ахметову за допомогу, яка рятувала людей. Вона мріє про онуків, тишу та щоб не стріляли.