У мене п'ятеро вже дорослих дітей. У них свої родини. Я наразі мешкаю сама на Дніпропетровщині. А родом я з Великої Новосілки, яка зараз розгромлена.
Зранку 24 лютого я була вдома. Як почула новину про війну, мене трусило, ні до чого руки не лежали. Жоден нормальний українець таку новину добре не сприйме.
Я живу за три кілометри від Донецької області. З'явились новини, що орки мирних людей і грабують, і гвалтують. Дуже шокують бомбардування, знущання над людьми, жорстокість російських військових. Ми жили нормально, їх не кликали. І тут раптом якомусь ідіоту захотілось назад в СРСР. Я не хочу туди! У мене серце кров'ю обливається від цих подій.
Мене дуже тішить, що неймовірними зусиллями наших ЗСУ починають звільняти наші українські території.
Я дуже хвилююсь за доньку, яка залишилась на окупованій території у Бердянську.
Новосілку дуже бомбили. Дорога з Донеччини була дуже складною. Виїжджали автобусами. Важко було добиратися.
Війна закінчиться, коли у нас буде достатньо зброї.