Мені 31 рік, я з Василівського району. Ми в перші дні війни попали під окупацію. Почався день з того, що летіли літаки і йшла техніка російська. 

В перший день вже нічого не було в магазинах. Ми економили. Пізніше почали з’являтися деякі продукти, тоді трошки легше стало. Але ціни були дуже високі. Була проблема з ліками. Важкий був час. Жити в окупації дуже важко і морально і фізично.

В окупації ми були вісім місяців, потім тільки змогли вирватись. Залишили все, що у нас було, взяли тільки документи і виїхали.

Стояли вісім годин на блокпості, проходили декілька пунктів перевірки. Слава Богу, у нас не забрали документи. Ми виїхали за добу. Дорога була важка, ми ще попали під обстріли, але нам вдалося виїхати. Зараз ми у Запоріжжі. Чекаємо на перемогу.

На жаль, невідомо, коли війна закінчиться. Це питання для нас дуже болюче. Ми залишили все: була робота, дім, а зараз немає нічого. Віримо, що війна закінчиться якомога скоріше, і сподіваємося на спокій.