Я проживала в селі Велика Білозерка. Виїхала 25 числа, як все почалося.  А батьки залишились доглядати стареньку бабусю. 

Спочатку ми поїхали до Львова, де мій дідусь проживає, а через місяць повернулися до Запоріжжя. З батьками зв'язок маємо, через вайбер телефонуємо.

Нам здається, що ми вже ніколи не доберемося до рідних, не побачимося. Сподіваємося на краще, а там - хто його знає, як буде.

Велика Білозерка в окупації, але вона знаходиться посередині окупаційної території. Там проживають тільки військові. Мама каже, що вони людей не чіпають, воду і світло не відключали. Продукти в магазині є.

У Запоріжжі ми живемо в такій зоні що якраз недалеко літало, діти дуже бояться. Недалеко від нас був приліт - знайому нашу вбило, дитина злякалася. Це зараз вже більш-менш тихіше стало, дякуючи нашим захисникам.