Довелось виїжджати з нашого міста, тому що діти були дуже налякані. Старша донька постійно плакала, майже не могла спати, схудла, стала мовчазна, менша - нервує, гризе предмети, постійно боїться втратити рідних, погано спить. Я маю інвалідність через множинний склероз.

Ми витратили роботу, тепер намагаємось працювати, винаймаємо житло. Шокують обстріли. Іноді в нас були великі проблеми с фінансами через те, що оренда житла дорога. Були моменти, коли ми їли тільки те, що дають благодійні фонди.

Сабіна була під обстрілом Краматорська у 2015, снаряд впав у 30 метрах від нас і не розірвався, але наніс тяжку психологічну травму. Коли снаряди прилітали до нас у місто, вона дуже кричала. Обидві доньки були вдома самі, коли був приліт у наше місто. Я буда на роботі і не було мобільного зв‘язку та інтернету. Діти дуже злякалися. Тиждень не спали. Після цього наша родина виїхала…